я от думала-думала. і от що придумала. найчастіше в холодну пору року я схильна впадати у сплячку. тобто хронічно хочу спати і не висовувати носика з-під ковдри. цієї зими я вчиню інакше. я відчуваю, що прийшов час щось міняти. друзів та щось у собі. бо далі так не можна. я надто сентиментальна. я надто сильно звикаю до тих, хто поруч(сезонні коханці не враховуються). і коли вони йдуть (а від мене раз по раз хтось йде, а дехто повертається) виникає враження, що відрізають частину тіла. так не можна. я ж одна - на всіх не вистачить.
а ще от подумала. мені часто закидають, що я надто жорстка. можливо. я про це подумаю згодом.
потрібен чай у Ремех. як термінова психотерапія.
пс. і все-таки, як сказала сьогодні одна знайома, ми всі шукаємо любові, якщо не виходить, то замінників - успіху, визнання, слави тощо.

вам не здається, що зима - це всього навсього час між осінню та весною. тим паче така як зараз. снігу мало, самі лише дощі. менше з тим, хочу осінь ще раз. або щоб ще раз шістнадцять от тільки не можна. шіт.
завдяки вчорашньому паскудству, я сьогодні виспалась. а потім примружувала очі, бо сонячне проміння нахабно лізло у вікно.
чогось хочу, сама ще не в курсі чого саме. точно хочу чорну сукню. літл блек дрес. і клатч. і шпильки. і щоб це все можна взять і одягти.
пс. завтра рано вставати. треба ще нігті нафарбувати. бо без червоного лаку - життя не життя.
ппс. хочеться померти у тексті. писати, писати і дописавши усвідомити, що вже мертва. я божеволію. очевидно.

класний вечір, що переріс у день народження)
величезне дякую богиням - ви були неперевершені
бонетівка була душевна і приємна)

по-друге, вітаю всіх причетних із днем соціолога

а по-третє, отак неквапно і дожила до двадцяти років.

сьогодні моєму племіннику виповнилось п’ять рочків. щиро бажаю рости здоровим та успішним. це людина, яка боролася за життя з перших його днів. най йому щастить.
а я от вже майже звиклась із життям домогосподарки. квартира блищить. батьки приїжджають інколи і виходять сімейні вечері.
оце збираюсь завтра починати читати "демон теорії". а ще хочу передивитись всі скачані фільми.
а загалом - карантин цілком непогано. від життя не відстаю - вчимося ми тепер он-лайн. семінари в гуглгрупах, відгуки поштою - навчання триває.
а ще хочу все-таки вибратись до міста на каву і в книгарні. бо скучила. от так.

неквапно іде час. за вікном раз по раз пролітають сніжинки - перші вісники скорої зими. вчора був приємний вечір, спокійний і приємний. глінтвей+свічки+фільм+гарна компанія зробили свою справу.
а ще вчора мені нарешті привезли дві класні книжки. тепер загорнуся в свій теплий халат, заварю кави і читатиму. з тією насолодою, яку може дати неквапний спокій. все-таки, незаплановані вихідні бувають приємними.
пс: не піддавайтесь паніці. всім бажаю не хворіти.
keep smiling, guys:)

карантин. вперше за моє універське життя у нас тут карантин. раніше така радість(?) була тільки в школі. а потім на першому курсі я щиро заздрила малому, який приїжджав до мене пити каву і гуляти. але зараз якось гуляти не сильно хочеться. тому сидітиму переважно вдома, дивитимусь кіно і читатиму.
от завтра поїду в Київ у справах, куплю корицю і буду лікватися своїми методами.

життя схоже на дуже динамічне слайд-шоу. я люблю такі періоди, бо вони продуктивні. і не треба ніяких допоміжних засобів. хоча я відчуваю, що коли вишлю вступ до однієї з робіт буду пити коньяк у великих кількостях і спати. а ще треба знайти час і попасти на Далі. я цей похід ще влітку запланувала.
бачила симпатичну вовняну ковдру. хочу. при нагоді неодмінно куплю. треба замовляти на новий рік крісло-гойдалку і класну каву.
а ще хочу багато художки і шоколаду.
соціологічне : сьогоднішнє кіно залишило по собі неприємні враження. ну не можу я дивитися півгодини на те, як вбивають тварин. а загалом якась гнітюча безальтернативність, причому така, в яку треба вірити лише на підставі слів героїв. якось не віриться. хоч би показали, що альтернатив справді немає.

оце закінчився ще один тиждень. час іде якось швидко, можна було б і дещо уповільнити свій рух. але я не в курсі кому адресувати подібні зауваги, тож лишу їх при собі, а також вам, мої любі френди. хоча, якщо хтось має ідеї до кого я б могла звернутися - пишіть. вашу думку буде враховано.
вранці я налогодила стосунки з СПСС-ом. у нас намічається лавсторі довжиною в ... навіть не знаю, мабуть дуже довго.
привітала з днем вчителя двох найважливіших вчителів у своєму житті. а от завтра подзвоню Ремех. вона ж мене довиховувала до того, що є зараз. ну і не тільки вона, але заборонені імена ми не називаємо.
я гальмую. ну от скажіть, це я одна така, чи може ще хтось є. я оце заварила каву, поки потринділа з подругою в гуглтоці, вона охолола. тепер її пити ніяк не можна. ех...
а ще я відчуваю втому, приємну таку, як після тренувань з плавання. треба зібратися і впихнути в свій розклад басейн. все-таки, що ще так прекрасно знімало стреси.
була вдома, бачила маму-тата. і забрала з собою вірджинію вульф. читати часу немає, але хоч подивитись буде на що. єдина доступна мені зараз радість для очей - книжки. ще б якусь стаціонарну радість чоловічої статі, але з цим набагато складніше ніж з книжками.
ще до теми про книжки, отримала рідер з соціальних проблем. грубезний такий. думаю куди б його поселити. найчастіше хочеться покласти біля ліжка, замість космополітену.
а завтра ввечері ми згадаємо нашу добру традицію марнувати час удвох)

пс: вкотре пораділа, що закінчила матклас. )
ппс: всім гарного і позитивного настрою! і вдалих вихідних!

вихідні. обожнюю це слово.
нарешті трохи спокою і порядку, перш за все в голові.
тепер я знаю, що йому нецікаво. вибачте, я тут не лікар.
підписала заяву на курсову. все прекрасно.
все, пішла в душ, читать про наташ і спать.

програма-мінімум : дожити до завтра, до вечора. і буде ліжко. і буде сон. і буде чай з медом. може бути спокій.
я зараз у стані коли хочеться сісти просто на асфальт посеред дороги і плакати.

я захворіла. хворе горло і нежить. погано. а я конела читаю. в мене завтра презентація. під вікнами хтось співає. їм явно краще ніж мені, бо в них у крові добряча доза алкоголю. я б зараз би теж випила б гарячого глінтвейну і пішла б спати. але ніззя. дні тепер завантажені нереально, а я все ще намагаюсь "впихнуть невпихуемое" в свій розклад. мій план, складений на вихідних провалився через надзвичайні обставини у родині. для нас це важкий рік.
а ще я примудрилась забути фотку в дослідженні Бурдьє. дякую Насті, що віддала. це дуже дорога мені річ, хоча вона хрінова і якість явно могла бути кращою.
з’явилося декілька книжок, які треба прочитати останнім часом. класифікатор чоловіків та книжка про наташ. а ще хочу достоєвського почитать. дуже-дуже. а часу - нуль, якщо не враховувати іншого боку координатної осі.

я от помітила, що алкоголь має здатність видобувати з моєї душі те, що я намагаюсь не помічати. вперто так намагаюсь. і не помічаю. наче. але трохи алкоголю і все. зв’язок із здоровим глуздом втрачається і я знову ірраціональна. і я знову впевнена в тому, що "а все таки щось було..."

позитивні вихідні.
вчора я нарешті побачила Настю, після двотижневої розлуки. мали купу планів. але нас вистачило тільки обійти чотири книгарні, попити каву у каффі і поїхать до неї. там ми передивилися все те, що вона привезла зі Львова, ще раз випили кави і дещо міцніше за каву:). як завжди обговорили чоловіків і причини їхньої наявності/ненаявності у нас. вразили че англійською і французькою. останню смс йому явно було влом перекладати, тому відповіді ми не дочекались.
сьогодні я була майже зразковою домогосподаркою - прибрала, випрала всі речі. тепер от позбулася всіх домашніх і спокійно споживаю нєтлєнну працю ленскі. ну ви напевно зрозуміли - у мене завтра макро.
збираюсь подивитись хароше кіно "lost in translation". крім того, читаю харошу книжку "сексуальне дисидентство".
і все-таки, все якось підозріло добре... :)

сьогодні вперше відчула, що осінь вже в місті. прохолодний подих вітру, учорашній дощ, який перетворився в річку на вулиці Льва Толстого.
тиждень пройшов практично непомітно. я майже адаптувалася до навчання. якби не Яна, то я б іще довго перебувала б у незрозумілих станах напівприсутності тут і тепер.
визначилась із керівником курсової, все як і хотіла.
нарешті дійшла до семінару із суспільних рухів. хороший курс.
була вдома - тепер маю купу роздруківок, з компом більше спати не буду, бо він чомусь літає на підлогу. мабуть йому там затишніше.
завтра зі мною буде Настя. буде кава. коньяк. розмови про чоловіків.
а сьогодні я думаю, що почитати далі. жіноча мережева проза закінчилась.
а ще я втомлена і трохи замерзла. відігріваюсь.

терміново потрібні поети для глибинних. ну тобто не так вже й терміново, але потрібні.

катастрофічно не вистачає часу - не можу поїхати до малої.

окреме величезне дякую Яні. твоє повідомлення було вчасним і необхідним. я поплакала, вперше за останній рік.

читаю Забужко "гендерна структура української колоніальної свідомості". російською. так незвично читати її російською.

в продовження теми російської, вперше написала текст російською. раніше не виходило, не писалося. він дуже особистий - підсумок останніх чотирьох років. перечитую мало не щодня - незвично.

це все-таки круті вихідні. чесно. я відкрила в собі нові таланти. о так. борщ вдався шикарний. може подзвонити Че і повідомити, що я вмію готувати його улюблену страву?

http://www.novy.tv/ru/video/3/23/4703.html - за цим лінком є відео про Машу Фокіну. о так, і таке вчилося в нашій школі. ця дівчинка на випускному іспиті з хімії сказала одну-єдину фразу "з феруму роблять машини". більше як-то кажуть нєасіліла. також в кадрі Комаров і Харитонова. одні з найкрутіших викладачів.

опанувала теорію приготування борщу та млинців. з макросоціологією важче, від різноманіття форм регуляції мене вже плющить.
приїжджали батьки. нагодувала тата вівсянкою, а він сів дивитися телевізор. розказала мамі про свою нічну драму.
отак-от невесело сидіти самій в порожній квартирі в центрі міста.
вчора притягла з дому класний рушник і книжку з теорії літератури. а ще мені тато купив плейбой. виглядала я з цим журнальчиком в маршрутці більш ніж колоритно, в сумку він вже не влазив - книжки заважали.

моя френд-стрічка рясніє записами про львівський форум... ех...
малий велика зараза.
всьо. я додому. буду ввечері)